У ті страшні 30-ті, коли не було й не могло бути неврожаю, у сховищах гнили запаси зерна, українські села знищували «під корінь» і щохвилини помирало 17 чоловік. Помирали найкращі: працьовиті, вільнодумні й нескорені люди, які понад усе прагнули кращого життя. Втрати й сьогодні важко підрахувати, адже ніяких списків не велося – лишилися тільки відверті, жахливі спогади очевидців. За найскромнішими підрахунками тоді країна втратила від 5 до 10 мільйонів люду.

22 листопада 2014 року, у суботу в Богуславі вшанували пам'ять жертв голодоморів, в акції біля пам’ятного знака взяли участь керівники міста, району, представники громадських політичних організацій, учні навчальних закладів, керівники організацій та установ. Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих у роки голодоморів. Ігумен Арсеній на завершення поминального заходу відслужив панахиду та звернувся з жалобним словом до усіх присутніх.

Богуславщина в тому прихованому геноциді проти нації втратила багато: в кожному селі за 1932-1933 рр. страшною смертю загинули тисячі…

Дай Боже такому ніколи не повторитись, аби всі наступні покоління не знали мук голоду і насилля.